Експорт металів приніс Україні $1,7 млрд

1,7 млрд доларів отримала Україна за експорт металів цьогоріч. Це на 7% менше, ніж за аналогічний період минулого року, та у 3,2 раза менше, ніж за той самий період до повномасштабного вторгнення.

Про це пише Опендатабот.

Що кажуть цифри

Так, нинішні доходи від експорту металів за 5 місяці майже такі ж, як Україна заробила на металургії в піковий місяць 2021 року. Загалом напередодні повномасштабної дохід від продажу металів за кордон становив близько 1,3 млрд доларів на місяць.

Загалом 18,4 млрд доларів склав сукупний дохід від експорту металів за понад чотири роки повномасштабної війни. Для порівняння, такі суми Україна отримувала лише за один рік від експорту металургійної продукції у 2010−2012 роках. Саме тоді на металургію припадала майже чверть усіх експортних надходжень від товарів і послуг.

У період із 2013 до 2021 частка металів залишалася стабільно високою — в середньому, близько 19% від загального експорту. Цьогоріч частка металів у структурі українського експорту скоротилася до 7%.

Якщо рахувати дані по експорту безпосередньо від початку повномасштабної війни, не враховуючи січень та лютий 2022 року, то найуспішнішим для металургійного експорту за роки повномасштабної війни став 2025 рік — 4,7 млрд доларів отримала Україна від продажу металів за кордон. Частка галузі в загальному експорті товарів і послуг сягла 9%.

Що може піти не так

Аналітики зазначають, що ситуація для української металургії може ускладнитися ще більше найближчими роками. Так, з 1 липня Євросоюз запустив новий режим захисту ринку сталі: загальний обсяг безмитного імпорту буде майже удвічі скорочений, а на продукцію понад квоти діятиме 50% мито.

Паралельно набирає чинності механізм CBAM — так званий «вуглецевий податок» на імпорт продукції з високим рівнем викидів CO₂, зокрема, металів. Після завершення перехідного періоду українські виробники можуть зіткнутися з додатковими витратами під час експорту до ЄС, який залишається одним із ключових ринків збуту для української металургії.

Обидва інструменти не пов’язані між собою, але працюють в одному напрямку — роблять доступ до ринку ЄС складнішим і дорожчим для зовнішніх постачальників, зокрема, й для України.