Меморандум між США та Іраном: провал чи прорив?

18
червня президенти Сполучених Штатів
Америки та Ірану офіційно підписали
меморандум про взаєморозуміння щодо
припинення війни та подальшого
врегулювання конфлікту.

Дональд
Трамп підписав документ, перебуваючи
на саміті G7 у Парижі, його іранський
колега Масуд Пезешкіан зробив це в
Тегерані. Меморандум підписано достроково
— до цього його збиралися ратифікувати
19 червня у Женеві, під зустрічі
американської та іранської делегацій.
Однак, як повідомляють джерела, укладання
угоди було прискорено з метою якнайшвидшого
відкриття Ормузької протоки.

Потрібно
розуміти, що підписаний меморандум не
є остаточною крапкою у війні між США та
Іраном, він лише запускає новий раунд
переговорів між Вашингтоном і Тегераном,
який має завершитися укладанням
повноцінної мирної та ядерної угоди
протягом наступних 60 днів.

Попри
те, що адміністрація Трампа стверджує,
що це «прорив» і «перемога», видається
на те, що оточення президента лише
намагається робити хорошу міну за
поганої гри, оскільки, як пише
The New York Times, «положення підписаного
меморандуму зовсім не схожі на документ
про капітуляцію Ірану».

Крім
того, документ не остаточний — попереду
ще надзвичайно важкий процес узгодження
низки положень, які мають не лише
завершити війну, а й матимуть величезний
влив на безпеку Близького Сходу, світові
ціни на нафту, перспективи судноплавства
через Ормузьку протоку та стабільність
міжнародних енергетичних ринків.

Попередня
угода: ключові положення

Опубліковані
положення меморандуму свідчать, що
документ є рамковим і не вирішує всіх
суперечностей. Водночас він визначає
базові принципи майбутнього врегулювання.

Серед
ключових домовленостей:

негайне
припинення бойових дій;
продовження
режиму припинення вогню на 60 днів;
відновлення
безпечного судноплавства через Ормузьку
протоку;
початок
нового етапу переговорів щодо іранської
ядерної програми;
поступове
пом’якшення санкцій залежно від виконання
домовленостей;
можливість
доступу Ірану до частини заморожених
активів;
зобов’язання
Тегерана не створювати та не отримувати
ядерну зброю;
подальша
робота над повноцінною мирною угодою.

Окремо
обговорюється можливість масштабного
інвестиційного пакету для відновлення
економічної співпраці. Йдеться про
створення приватного інвестиційного
фонду на 300 млрд доларів, метою якого,
насамперед, є стимулювання Ірану до
підписання остаточної угоди.

Читайте також: Як працює економіка Ірану

Однак
його створення, хоча Вашингтон і запевняє,
що у фонді будуть лише приватні кошти,
більш схоже на завуальовані репарації
— Тегеран вимагав у США 400 млрд доларів
як компенсації за збитки від воєнних
дій. Штати відмовилися платити цю суму,
однак висунули ідею приватного фонду.

Втім,
як би там не було, фонд все одно не
запрацює до підписання остаточної
угоди. Так що це водночас скидається і
на своєрідний хабар для Тегерану.

То чи точно відкрита Ормузька протока?

Угода була підписана 18 червня, але вже наступного дня в ЗМІ з’явилася інформація про те, що Іран знову перекрив Ормузьку протоку та безстроково призупинив переговори зі США після ударів Ізраїлю по Лівану. Відповідну заяву Корпусу вартових ісламської революції було передано через канали морського радіозв’язку.

Це рішення пояснено тим, що Ізраїль нібито не виконав умови виходу з Лівану, а американські війська продовжують залишатися в регіоні. Іранська сторона також звинуватила Вашингтон у порушенні меморандуму про взаєморозуміння між двома країнами.

Але, за деякий час Міністерство закордонних справ Ірану офіційно спростувало інформацію, що з’явилася у засобах масової інформації, щодо перекриття іранською стороною стратегічно важливої Ормузької протоки.

За словами офіційного представника зовнішньополітичного відомства Ірану Есмаїла Багаї, Тегеран продовжує виконувати свої міжнародні зобов’язання щодо забезпечення безпеки морських шляхів у регіоні.

Багаї наголосив, що військові сили країни діють у межах підписаних раніше угод:

«Збройні сили Ісламської Республіки Іран відповідно до меморандуму про припинення війни від 18 червня 2026 року вжили необхідних заходів для забезпечення безпечного проходу торгових суден через Ормузьку протоку, і судноплавство в цьому районі продовжується», — заявив дипломатичний спікер.

Тож, судячи з усього, між офіційним Іраном та Корпусом вартових ісламської революції (КВІР) виникла плутанина або навіть конфлікт, адже другі фактично засудили мирну позицію МЗС Ірану. Таким чином, все ж варто схилятися до того, що Ормузька протока наразі відкрита і всі домовленості між США та Іраном, підписані в Меморандумі, продовжують виконуватися.

Яким
має бути фінал історії

Так,
нинішній меморандум — лише перший етап.
Протягом наступних двох місяців сторони
мають узгодити остаточний договір.

Ідеальний
сценарій для Вашингтона передбачає:

міжнародний
контроль над ядерною програмою Ірану;
збіднення
уже наявного в країні урану під контролем
МАГАТЕ;
гарантії
відсутності ядерної зброї;
стабільну
роботу Ормузької протоки;
поступову
інтеграцію Ірану в світову економіку;
зниження
напруженості на Близькому Сході.

Для
Тегерана головними цілями залишаються
пом’якшення санкцій, доступ до міжнародних
фінансів, відновлення нафтового експорту
та збереження частини ядерної
інфраструктури. Саме навколо цих питань
і розгорнеться основна боротьба під
час наступного етапу переговорів.

Перспективи
остаточної угоди

Це
— так би мовити, «ідеальний сценарій».
Однак вже зараз світова преса досить
обережно ставиться до можливості
укладення остаточної угоди, хоча медіа
загалом оцінюють підписання меморандуму
як важливий дипломатичний прорив.
Водночас оглядачі не виявляють, на
відміну від оточення Трампа, надмірного
оптимізму.

Підстави
для цього є, причому досить суттєві.
Насамперед це позиція Ізраїлю, який є
активним учасником конфлікту, але разом
із цим фактично дистанціювався від
домовленостей між Вашингтоном і
Тегераном.

Ізраїльська
влада побоюється, що отримане економічне
полегшення дозволить Ірану відновити
фінансування своїх союзників у регіоні
та продовжити розвиток військових
програм. З огляду на це ізраїльські
чиновники наголошують, що не вважають
себе зобов’язаними виконувати окремі
положення меморандуму. Будь-яке нове
загострення в Лівані чи Сирії здатне
швидко поставити під загрозу досягнуті
компроміси.

Також
каменем спотикання може стати позиція
Тегерана щодо проходу кораблів через
Ормузьку протоку: влада Ірану хоче за
це стягувати плату, хоча чинні міжнародні
угоди це забороняють.

Читайте також: Венесуела, Іран, Гренландія: глобальні зміни та геополітичні інтереси України у цих процесах

Окрім
того, меморандум наразився на різку
критику і в самих Сполучених Штатах.
Симптоматично, що дії Трампа негативно
оцінюють не лише його опоненти, а й
частина республіканців, лояльних до
нинішнього президента. Їхня думка
загалом зводиться до того, що амбітні
цілі війни, яку з помпою розпочав Трамп,
завершилися не лише нічим, а й послабили
позиції США на світовій арені. Іран же,
навпаки, здобув перемогу: попри величезні
руйнування та втрати, країна довела, що
може успішно протистояти найпотужнішій
державі світу та її армії.

Загалом
же видається на те, що остаточна угода,
якщо така буде врешті укладена, значно
посилить позиції Тегерана не лише як
регіонального лідера, а і як досить
потужного світового гравця, здатного
впливати на ціни на нафту та економіку
шляхом перекриття Ормузької протоки.
Що, зрештою, Іран успішно довів протягом
останніх місяців.

Головна
ж проблема полягає в тому, що меморандум
лише відкладає вирішення найскладніших
питань. Доля запасів збагаченого урану,
майбутнє санкцій, механізми міжнародного
контролю та роль Ірану в регіональних
конфліктах залишаються предметом
окремих переговорів.

Інтерес
України: нафта та американська зброя

Для
України нова домовленість має щонайменше
два важливі виміри.

Перший
— енергетичний. Відкриття Ормузької
протоки та повернення іранської нафти
на світові ринки потенційно знижує
ризики стрибка цін на нафту. Для світової
економіки це позитивний сигнал, хоча
для російського бюджету така тенденція
є скоріше негативною через можливе
зменшення нафтових доходів Кремля.

Ця
теза підтверджується тим фактом, що
відразу після підписання угоди світові
ціни на нафту поповзли вниз: станом на
вечір 18 червня Brent коштував 78,34 долара
за барель, а Urals, відповідно, 64,54.

Також,
за прогнозами
Forbes,
«ціни на нафту можуть опуститися навіть
нижче лютого». Зрозуміло, що йдеться
про варіант, за якого остаточну угоду
між США та Іраном все ж укладуть і вона
буде виконуватися.

Другий
важливий для нас вимір угоди — військовий.
Якщо США остаточно вийдуть із прямого
конфлікту з Іраном, Вашингтон отримає
більше політичного та ресурсного
простору для інших напрямків зовнішньої
політики, включно з підтримкою України.

Водночас
це не означає автоматичного збільшення
військової допомоги, адже американська
адміністрація паралельно намагається
скорочувати власні зовнішньополітичні
витрати. Однак можливості України все
одно збільшуються.

Що
говорить світова преса

Міжнародні
медіа загалом оцінюють підписання
меморандуму як важливий дипломатичний
прорив, але без надмірного оптимізму.

Reuters
наголошує, що документ дозволяє відновити
судноплавство в Перській затоці та
створює основу для деескалації.

Axios
називає угоду найбільшим дипломатичним
досягненням сторін за останні роки та
підкреслює, що вона відкриває шлях до
подальших ядерних переговорів.

The
Guardian звертає увагу на те, що багато
принципових питань залишаються
невирішеними, а сама угода є радше
поверненням до статус-кво, ніж остаточним
миром.

Водночас
низка аналітичних центрів попереджає,
що надто швидке пом’якшення санкцій
може посилити позиції Ірану без достатніх
гарантій щодо його ядерної програми.

Підсумовуючи,
можна стверджувати наступне: нинішній
меморандум між США та Іраном є не
завершенням конфлікту, а лише перепочинком.
Він дозволив уникнути подальшої ескалації
та знизив напругу на світових ринках.
Та справжня перевірка домовленостей
почнеться вже найближчими тижнями під
час переговорів про фінальну угоду.
Саме від їхнього результату залежатиме,
чи стане нинішній документ початком
довгострокового миру, чи лише черговим
папірцем, який ні до чого не зобов’язує.